У Китаї вже понад 40 людей стали жертвами диких ос. Від їхніх укусів у провінції Шеньсі загинула 41 особа, понад 30 серйозно постраждали і перебувають у тяжкому стані. На боротьбу з небезпечними комахами мобілізовано підрозділи пожежної охорони, які знищують місця гніздування ос.

Місцева влада повідомляє, що цього року зафіксовано понад 1 тис. нападів. У постраждалих людей відзначаються збої у роботі серця та ураження дихальних шляхів. За словами медиків, якщо людину вкусить відразу кілька ос, то смерть може настати протягом 1,5 години.

Найчастіше напади відбуваються у селах, коли люди збирають урожай та працюють у полі. Китайські ЗМІ розтиражували трагічний випадок, коли чоловік намагався відігнати рій ос від дружини та сина. У результаті сам чоловік потрапив до лікарні, а його дружина та дитина померли.

Найвищий рівень смертності спостерігається у віддалених районах КНР, куди медикам складно встигнути вчасно та надати швидку допомогу. Люди, яким вдалося вижити після жахливих інцидентів, найчастіше залишаються інвалідами та втрачають працездатність. Експерти стверджують, що така особлива агресивність ос-вбивць спричинена зміною екологічної обстановки у регіоні. Хоча цей вид комах досить агресивний і сам по собі, особливо в літню та осінню пору.

Міністерство аграрної політики та продовольства спільно з Державною службою України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів працюють над змінами процедури реєстрації пасіки, яка зараз складається із 17 етапів. Очікується, що паспорт пасіки видаватиму за 2 дні.

Про це заявила заступник міністра аграрної політики та продовольства з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева, пердає «Агроінсайдер».

«Паспорт видаватимуть безкоштовно. А його бланк буде доступним в електронному вигляді. Роздрукувати документ ви зможете за місцем, за потребою», — деталізувала виконавчий директор Асоціації пасічників України Тетяна Сушко.

Вона зазначила, що на сьогодні паспорт не допомагає довести у суді збитки у разі загибелі бджіл, тому планується, що у майбутньому він матиме форму журналу. Бджоляр заповнюватиме його, а ветеринарний лікар підтверджуватиме, скільки загинуло бджіл. Аналізи більше не треба робити.

«Спрощення реєстрації має підштовхнути власників вуликів до легалізації бізнесу. Це полегшить життя самим бджолярам», — сказала експерт.

Водночас, за оцінками голови ГО «Спілка пасічників Миколаївської області» Андрія Галдіна, сьогодні офіційно зареєстровано лише половину існуючих насправді пасік. Основна причина, через яку аграрії не поспішають із легалізацією, — побоювання щодо можливого тиску фіскальних та інших контролюючих органів.

При надмірній вазі. Плоди фенхелю, колір аптечної ромашки, колір липи, колір бузини чорної, лист м'яти перцевої змішати в рівних пропорціях. Настояти на меду (краще різнотрав'я) протягом 2-х тижнів. Приймати по 1 ч.л, розсмоктуючи під язиком, 4 рази на день між їдою. Перед їдою (30-40 хв.) - по 7 крапель 4% настоянки прополісу, розведеної в 1/3 склянки води. Курс - 2 місяці.

При недостатній вазі. Траву золототисячника, корінь тирлички, колір аптечної ромашки, траву кульбаби лікарського змішати в пропорції 3:1:2:2. Настояти на меду (краще липовий) протягом 2-х тижнів. Додати бджолиний пилок у співвідношенні 4:1. Приймати по 1 ч.л, розсмоктуючи під язиком, 4 рази на день, за 30 хв до їди. Курс - 2 місяці.

Знадобиться мед (краще соняшниковий) та лікарські трави. На дно ємності укладаємо трави в сухому вигляді на 1/3 об'єму і заливаємо медом. Суміш не перемішуємо. На водяній бані прогріваємо при температурі не вище 30-35 градусів протягом 7-10 хв. Закриваємо герметично та прибираємо у прохолодне темне місце. Наполягаємо 2-4 тижні (залежно від виду рослин ).

Форма прийому: по 1 ч.л, розсмоктуючи під язиком.

Кратність та час прийому: залежать від захворювання та набору трав.

індивідуальна непереносимість меду, алергія на трави. Діти віком до трьох років. Вагітність.

 

Бджолина отрута (апітоксин) – продукт секреторної функції кислої та лужної залоз, розташованих у передній частині голови бджоли. У чистому вигляді він є прозорою жовтуватою рідиною зі специфічним різким запахом, гірким і пекучим смаком. Без швидкої переробки швидко висихає, хоч і зберігає свої властивості досить довго. Його склад мінливий і залежить від віку бджоли, і від способу переробки сировини, ступеня його очищення від небажаних домішок. Є складною сумішшю речовин з високою біологічною активністю. В даний час майже повністю встановлений складний хімічний склад бджолиної отрути. Приблизно половина складу посідає частку мелітину, який вважається основним діючим компонентом бджолиного отрути. Мелітин (становить близько 40% сухої речовини отрути) – білок, що зумовлює основні властивості отрути. Він руйнується у шлунково-кишковому тракті, тому його можна використовувати лише парентерально. Стійкий до дії кислот, лугів, високих та низьких температур.

Є ефективним лікувально-профілактичним засобом, що впливає на організм у цілому. Його застосовують при хворобах суглобів (артрити, артрози), серцево-судинної системи, захворюваннях периферичної нервової системи (радикуліти, невралгії, поліневрити та ін), трофічних виразках та в'ялогранулюючих ранах.

Є одним із найпотужніших природних антибіотиків. При розведенні 1:50 000 залишається стерильним. Антибактеріальна властивість апітоксину поширюється на широкий спектр мікроорганізмів (стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, збудник туберкульозу).

Для організму загалом: покращує функціонування гіпофіза та надниркових залоз, зменшує запальні процеси, підвищує захисні сили організму. Прискорює загоєння ран та виразок.

Для серцево-судинної системи: розширює кровоносні судини, чинить антикоагулянтну дію (зменшує в'язкість крові), підвищує тонус гладком'язової та скелетної мускулатури та викликає блокаду симпатичних гангліїв, що призводить до зниження артеріального тиску. Має здатність підвищувати рівень гемоглобіну, збільшувати кількість лейкоцитів. При терапії артеріальної гіпертонії рекомендується за один сеанс не більше чотирьох бджолиних укусів. Протягом тижня достатньо проводити не більше двох сеансів. Перед початком курсу проводиться ретельне обстеження пацієнта.

Для захворювань суглобів та периферичної нервової системи: має протизапальну дію. Нативне бджолоужаление та ін'єкції апітоксин роблять безпосередньо в область хворих суглобів або в біологічно активні точки по ходу нервових сивол.

Застосування:

Застосовують такі методи введення: нативне бджолоужаленіе, ін'єкції ампульованих препаратів апітоксин, зовнішні у вигляді мазей. Найбільшу клінічну активність має внутрішньошкірне введення препарату (ефективність наближена до нативного бджолоужаления). Перевагою фармакологічних препаратів апітоксину, порівняно з нативним бджолоужалением, є дотримання точного дозування та можливість контрольованого збільшення дози. Препарати зовнішнього застосування клінічно менш активні, хоча їх використання відрізняється простотою та доступністю. Для збільшення біодоступності, до складу мазей включають саліцилову кислоту та силікат, що сприяє більш повному всмоктування апітоксину та посилення лікувального ефекту.

Протипоказання:

Бджолина отрута є сильнодіючою біологічною речовиною і має обмеження до застосування: вік до 8 років, вагітність, лактація, підвищена чутливість до продуктів бджільництва, будь-які захворювання в гострій та підгострій фазі.

При використанні препаратів, що містять апітоксин, потрібно дотримання запобіжних заходів: ретельний збір алергологічного анамнезу у пацієнта; проведення біологічної проби, динамічний нагляд пацієнта у процесі лікування.

При поодиноких укусах (не більше 8-10) зазвичай розвиваються місцеві реакції шкіри; 200 - 400 призводять до розвитку тяжкої токсичної реакції, а 500 і більше, як правило, ведуть до летального (смертельного) результату. Смертельна доза бджолиної отрути для людини становить 1,4 мг на 1 кг ваги. Летальний результат настає найчастіше від паралічу дихального центру. При укусі в язик, небо або горлянку розвивається набряк слизової оболонки зіва і гортані, що може призвести до асфіксії.

Українські бджолярі б'ють на сполох, на їх пасіках масово гинуть пчелі – одразу цілими батьківщинами.

Про це ТСН.ua повідомили пасічники з Дніпропетровської області. За їхніми даними, постраждало понад 50 пасік, а це понад 2 тисячі пчелиних батьківщин.

“Поодинокі випадки відрування були і раніше. Але гинули льотні пчелі, тобто ті, що літали та потрапили під потраву (розпилення пестицидів на полях, – ред.). Але зараз йде подальше зараження і масово гинути цілі пчеліні батьківщини”, – нарікає Михайло Ротар, який тримає пасіку біля села Кудашівка Дніпропетровської області.

Місцеві пасічники винуватимуть у всьому агрофірму “Христофорівське”, яка обробила свої поля сильними пестицидами і навіть не попередила про це пчелярів, аби ті могли закрити бджіл на день.

За словами секретаря Криворізької гільдії бджолярів Павла Герба, від дій фермера найбільше постраждало Криворізький район Дніпропетровської області та Долинський район Кіровоградської області. Трохи менше зачепило Софіївський район Дніпропетровської області та Казанківський район Миколаївської області.

Поля були оброблені орієнтовно 22-23 травня. Падіж бджіл розпочався вже з 24 травня.

За словами Михайла Ротаря, препарат дуже сильний і має пролонговану дію, оскільки пчелі продовжують помирати невеликими партіями кожного дня.

Сам фермер не виходить на контакт із пасічниками. Телефони його фірми, які є у відкритому доступі до мережі, вимкнені.

Павло Герб розповів, що кільком пасічникам вдалося потрапити до приміщення агрофірми у селі Софіївка, де вони побачили каністри з використаним інсектицидом. Це сильний препарат альфа-циперметрин. Це пестицид першої групи, найтяжчої для насекомих, та 2-3 групи для людини. Тобто може бути ядом повноцінним”, – зазначив Герб.

Причому така ситуація відбувається у кількох інших областях України – Хмельницькій, Житомирській, Сумській, Рівненській та Волинській областях. За підрахунками Спілки пасічників України, за останній тиждень постраждало щонайменше 70 пасічників, у яких загинуло майже 3 тисячі пчелиних батьківщин. І список потерпілих продовжує поповнюватися.

Пасічник Михайло Ротар мав на своїй пасіці 130 пчелиних батьківщин, а зараз у деяких вуликах бджіл взагалі вже немає. Він оцінює свої збитки у 400 тисяч гривень. Пасічник з Кіровоградської області Олександр Малиновський втратив фактично все своє пчелине господарство у 90 батьківщин. Його збитки складають півмільйона гривень.

Наразі постраждалі пасічники намагаються домогтися відшкодування збитків. Проте цей процес нелегкий. Їм потрібно зібрати комісію на місцевому рівні, відправити на експертизу померлих бджіл та ріпак з оброблених полів, щоб з'ясувати, від чого саме померли пчелі та довести вину фермера.

За словами представниці Спілки пасічників України Тетяни Сушко, фермери мають попереджати місцевих пасічників про заплановане оброблення полів та проводити ці роботи вночі. Крім того, потрібно використовувати якісні пестициди. Натомість, нарікає Сушко, деякі фермери не тільки не попереджають, а й намагаються зекономити, використовуючи неякісні препарати чи сильнодіючі.

Наприклад, у Євросоюзі нещодавно запретили пестициди, які вбивають бджіл.

Крім того, пасічники скаржаться, що мають проблеми у тому, щоби зібрати місцеві комісії, або навіть викликати поліцію, щоб зафіксувати факт потрави бджіл. Адже часто місцеві начальники поліції, голови ветеринарних служб тощо перебувають у дружніх чи родинних зв'язках із фермерами та відмовляються допомагати потерпілим пасічникам.

Своєю чергою в Міністерстві агрополітики нарікають, що багато проблем виникає й через те, що пчелярі часто не реєструють свої пасіки. Це заважає довести факт відрування бджіл, тому раніше пасічники не завжди повідомляли про відрування.

“Цього року ми почали активно займатися питаннями бджільництва у частині фіксування випадків відрування. Перше прохання до них було – повідомляти про всі випадки відруєння. Раніше вони, мабуть, замовчували, бо більшість пасічників не зареєстровані або тільки в процесі реєстрації”, – зауважив начальник відділу міжнародної інтеграції у сфері технічного регулювання санітарних заходів в АПК Олександр Лозовицький, запевнивши, що зараз у Мінагрополітики будуть розглядати всі скарги, щоб визначити причину та притягнути до відповідальності за порушення законодавства у сфері застосування пестицидів.

У Міністерстві звернулися до пасічників з проханням повідомляти про всі факти відруєння. У заяві мають бути зазначені такі дані: дата, місце, скільки було відруєно бджіл і хто, на їхню думку, винний у цьому.

Гомогенат виробляють із 7-денних личинок бджолиних трутнів, коли вони ще перебувають у стадії відкритого розплоду. Механічним способом видаляють із стільника і подрібнюють до отримання однорідної (гомогенної) маси. В результаті виходить однорідна, непрозора, сметаноподібна маса, злегка тягуча, світло-жовтого кольору зі специфічним смаком та запахом.

На 50% гомогенат складається з тих же компонентів, що й маточне молочко, але відрізняється великою кількістю функціональних груп ферментів та стероїдних гормонів. У складі ГТЛ виявлено протеїни (білки) – 10–20%, вуглеводи – до 5,0%, жири – 5,0–6,3%, амінокислоти – 11,4%. Гомогенат багатий мікроелементами: калієм, натрієм, кальцієм, фосфором, магнієм, залізом та ін. Є вітаміни А, Е, В1, В2, В3, В5, В6. Серед продуктів бджільництва за спектром вітамінного складу гомогенат займає перше місце.

Гомогенат є біологічно активною харчовою добавкою, прийом якої доповнює організм повноцінними та легко засвоюваними компонентами, які синтезуються організмом, через його старіння, у неповному обсязі.

Для організму в цілому: цілеспрямовано впливає на імунну систему, відновлюючи контроль над природним процесом відмирання та відтворення клітин людського організму і тим самим, мінімізуючи ризик розвитку онкології.

Для репродуктивної системи чоловіків та жінок: сприяє прискореному відновленню біохімічних та масометричних характеристик сім'яників та передміхурової залози, виступаючи стимулятором центральних механізмів регуляції інтенсивності утворення чоловічих статевих гормонів, що сприяє продукуванню сперми у чоловіків. Стимулює функціонування яєчників у жінок. У гомогенаті стероїдних гормонів у 5-10 разів більше, ніж у матковому молочку, тому вплив на активність статевих залоз у більш виражений, ніж у маткового молочка.

Добова доза до 3 г. Приймати не менше двох місяців. Повторювати 2-3 рази на рік.

Протипоказання: загальні для продуктів бджільництва

Зберігання: через наявність у гомогенаті великої кількості «живих» складових (ферментів, гормонів) він дуже критичний до умов виробництва та зберігання. Нативний (натуральний) втрачає свої властивості під дією прямого сонячного проміння, а також при зберіганні при кімнатній температурі протягом більше 1 години. Зберігати у холодильнику при температурі +2–5°С не більше 24 годин, а при температурі –5–8°С – до 30 діб.

Для тривалих термінів зберігання гомогенат має бути спеціальним чином законсервовано.

Консервування медом. У свіжий мед треба додати не більше 1% нативного гомогенату, ретельно перемішати і поставити в холодильник. У такому вигляді цілющі якості препарату змінюються у допустимих межах при зберіганні до 6 місяців. Якщо мед додати більше зазначеної дози, то препарат може швидко зіпсуватися. Приймають по 1 столовій ложці 3 десь у день 30 хв до їжі.

Суміш лактози та глюкози (по 50%). Одну частину нативного гомогенату і шість частин суміші ретельно розтирають у порцеляновому або скляному посуді. Отриману суміш поміщають у холодильник у незакритому посуді, де вона поступово за кілька місяців висихає. Після цього одержаний препарат може зберігатися до 3-х років навіть за температури навколишнього середовища.

Денну дозу свіжоприготованого гомогенату (2-3 г) запакувати в поліетилен і помістити в морозильну камеру. Перед вживанням одноразова доза попередньо розморожується у холодильнику.

Консервування цілих личинок без попереднього подрібнення спиртом. Беруть 60 личинок віком 6-7 днів (приблизно 20 г), додають 100 мл. спирту, настоюють у темному місці 7-9 днів, періодично збовтуючи, потім фільтрують. Приймають по 30-40 крапель у 20-30 мл води 3 рази на день за 20 хв до їди. Готовий препарат повинен мати вигляд прозорої рідини з жовтуватим відтінком та приємним пряним ароматом. Зберігати його можна до 1 року без втрати лікувальних властивостей. Як стабілізатор (антиокислювач) можна додати до настоянки 15 крапель спиртового 10-15%-ного розчину прополісу.

Воскова міль еволюційно пристосована до проживання у бджолиному вулику. Свою назву вона отримала за унікальну здатність перетравлювати та засвоювати бджолиний віск. Розвиваючись у вулику, личинки руйнують стільники та ушкоджують розплід бджіл.

Екстракт личинок воскової молі є засобом нетрадиційної медицини і з XVII століття використовується для лікування легеневих, серцево-судинних та вікових захворювань. Екстракт личинок, вирощених на природному кормі, є прозорою рідиною червонувато – жовтого кольору, що має характерну люмінесценцію. Містить значні кількості біологічно активних речовин (мікроелементи - калій, фосфати, молібден, магній, мідь, цинк, залізо та амінокислоти - аланін, глютамінова, аспарагінова кислоти, серин, лейцин і пролін, у великих кількостях). Вільні амінокислоти з гемолімфи комахи складають 50-60% сухої речовини екстракту. Активність екстракту значною мірою обумовлена особливостями харчування воскової молі, що поглинає продукти життєдіяльності бджіл.

Для організму в цілому: має виражену здатність адаптувати організм до граничних психоемоційних та фізичних навантажень. Посилює ефект додавання лікарських рослин (пустирник, сушениця болотна, трава хвоща польового, трава деревію, квіти арніки, трава звіробою, плоди кмину, листя меліси, трава чебрецю повзучого, квіти ромашки аптечної, листя м'яти перцевої, фен кількостях. Зазначені лікарські рослини наполягають протягом 2 тижнів на 40 ° етиловому спирті у темряві при кімнатній температурі. Настойку відфільтровують, додають 6 мл. екстракт воскової молі. Приймають по 7 крапель щодня увечері протягом 2 місяців. Після 2-3 місячної перерви курс лікування препаратом слід повторити. Адаптогенний ефект починається з 5-ї доби прийому і досягає максимуму на 20-25 добу прийому.

Для серцево-судинної системи: основною лікувальною дією екстракту є кардіопротекторна. 2-х тижневий прийом екстракту, хворими на стенокардію, в більшості випадків призводить до зменшення частоти больових нападів, зменшення задишки при фізичній, нормалізації показників ЕКГ. Прийом протягом 2-4 тижнів пацієнтами, які перенесли інфаркт міокарда, спричиняв зменшення ознак серцевої недостатності. Зникали явища аритмії. При тривалому прийомі препарату (1-1,5 року) курсами по 2-3 місяці спостерігалася позитивна динаміка змін структури міокарда.

Показання до призначення. Спиртовий екстракт воскової молі застосовується перорально. Доза, кратність та час прийому підбираються індивідуально, залежно від клінічної ситуації.

Поєднання екстракту воскової молі із лікарськими засобами традиційної медицини.

1.Серцеві глікозиди (строфантин, дигоксин): зменшення вираженості токсичного ефекту, посилення кардіотонічної дії.

2.Антикоагулянти прямої дії (гепарин): посилення дії гепарину, небезпека передозування.

3. Антигіпертензивні препарати: посилення седативної дії.

4. Антиангінальні препарати (нітрогліцерин, ніфединін): посилення ефекту дії основного препарату.

5. Антиаритмічні засоби (новокаїнамід, хінідин, анаприлін): посилення ефекту дії основного препарату, попередження токсичного впливу на міокард.

Маточне молочко посилює адаптогенний ефект.

Мед посилює седативну та кардіопротекторну дію.

Приготування та зберігання. Використовуються личинки як великої і малої воскової молі до настання лялькування (молоді личинки розміром 1,0-1,5 см, трохи більше). Нагрівання личинок неприйнятне. Використовують спиртовий екстракт (настойку) методом холодної екстракції 10, 20, 25% концентрації.

Спосіб приготування настойки воскової молі: 5,0 г (20,0 г) личинок воскової молі залити 50,0 мл. (100 мл) етилового спирту. Наполягають у темному, прохолодному місці, протягом 5-8 днів. Фільтрують та настойка готова до застосування.

Зберігають у темному місці, при температурі не вище чотирьох градусів. За різними даними, термін зберігання становить від одного до трьох років.

Виробляється спеціальними залозами у верхній частині щелеп бджіл. Консистенція маткового молочка схожа на сметану. Колір його варіюється від молочного до світло-кремового. Якщо ви бачите, що воно переливається перламутром і змінює колірні відтінки, залежно від кута огляду, знайте, що ви бачите свіжий та якісний продукт. На смак воно з кислинкою і завжди пекуче, а післясмак залишається ще довгий час.

Маточне молочко може бути у свіжому стані (так зване нативне молочко), яке чудово зберігає всі біологічні властивості, і адсорбованому стані, що має вигляд порошку, отриманого в процесі висушування свіжого маточного молочка. Адсорбоване маточне молочко більшою мірою втрачає свої властивості.

До складу свіжого маткового молочка входять вода (60-70%), суха речовина (30-40%), з якої білки складають 10-50%, вуглеводи – 12-40%, ліпіди – 2-10%. Крім того, маточне молочко містить вітаміни, органічні речовини та амінокислоти (7-32%), мінеральні речовини (до 2%). Решта компонентів є неідентифікованою. Регенеративно впливає на клітини, що старіють, і тканини організму за рахунок вмісту 230-240 мкг/г. дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК)

Для організму в цілому: підвищує рівень напруженості загального імунітету і стійкість до різних захворювань. Має противірусну та антибактеріальну дію. Гальмує зростання мікробів і впливає на стрептококи, туберкульозну паличку та гемолітичні стафілококи. У маточному молочку міститься оксидеценова кислота, що нейтралізує дію вільних радикалів. При виснаженні, внаслідок емоційного та фізичного стресу, приймати маточне молочко, змішане з медом (на 100 м меду береться 2 г маткового молочка) по 1 ч.л. вранці.

Для серцево-судинної системи: регулює тонус артеріальних судин при артеріальній гіпертензії та стенокардії, знижує рівень холестерину, знижує в'язкість крові. Сублінгвальний прийом маткового молочка або прийом внутрішньо протягом 2-11 тижнів дозволяє знизити рівень холестерину в крові до норми. Половину чайної ложки суміші маточного молочка в меді з прополісом тримати під язиком до повного розчинення. Приймати двічі на день до їди протягом трьох місяців. Перерва становить місяць.

Для бронхоленочной системи: використанням маточного молочка в лікувальному комплексі прискорює одужання та знижує побічні ефекти препаратів традиційної медицини. Рекомендується суміш маточного молочка з медом у пропорції 1:100. Прийом сублінгвальний. Для лікування фарингіту, ангіни рекомендується полоскання горла розчином дистильованої води та суміші бджолиного маткового молочка з медом (50%).

Для шлунково-кишкового тракту: швидкість рубцювання виразок шлунка та дванадцятипалої кишки збільшується на 12-15%. Рекомендується триразовий щоденний прийом половини чайної ложки маткового молочка з медом усередину протягом місяця. Найбільш ефективне таке лікування у поєднанні з фітотерапією.

Для репродуктивної системи у жінок: оральний прийом лікарського засобу, що містить маточне молочко, екстракт бджолиного пилку протягом 2 менструальних циклів, зменшує деякі симптоми ПМС (передменструальний синдром), включаючи дратівливість, збільшення ваги та набряки обличчя. Симптоми менопаузи: оральний прийом суміші маткового молочка та бджолиного пилку протягом 12 тижнів може зменшити симптоми менопаузи та покращити самопочуття жінок у цей період. Маточне молочко у поєднанні з травою даміани та коренем женьшеню може також зменшити симптоми менопаузи (тривожність, порушення сну, частоту «припливів»).

Для лікування шкіри: рани, що довго не гояться, опіки обробляють розчином маткового молочка в спирті. Далі на хвору ділянку накладається тампон, просочений сумішшю маточного молочка та меду, розведеної у дистильованій воді у співвідношенні 1:1. Тампони необхідно міняти двічі на день. Алопеція (облисіння): 20% суміш маточного молочка в меді та розчиненого в дистильованій воді. Цей розчин слід втирати в шкіру, попередньо вимитої голови тричі на тиждень (2 тижні - 6 процедур). Після цієї процедури шкіру голови промити водою. У цей період необхідно приймати бджолине маточне молочко з медом тричі на день по половині чайної ложки. Грибкові ураження: нанести на уражені місця розчин маткового молочка у спирті, розведений дистильованою водою у співвідношенні 1:2. Одночасно приймати внутрішньо суміш маточного молочка в меді, розведену водою, у співвідношенні 1:5.

Дозування
Натуральні продукти не завжди безпечні та дозування підбирається індивідуально. Маточне молочко при прийомі внутрішньо безпечне для більшості людей. Нині немає науково обгрунтованої методики, визначення діапазону доз. Слід враховувати такі чинники: вік, стать, вихідний стан організму, вид захворювання.

Протипоказання

Вживання продукту понад індивідуальну норму викликає побічні ефекти. У випадках передозування можуть з'являтися сухість у роті, алергія у вигляді почервоніння шкіри та свербежу, болі в животі, спостерігається тенденція до зниження артеріального тиску. Слід зменшити споживання даного продукту або тимчасово припинити його прийом. Не слід приймати ввечері, оскільки прийом супроводжується підвищенням збудження, почастішанням пульсу, що може спричинити безсоння.

Абсолютні протипоказання: захворювання надниркових залоз. Гострі інфекційні захворювання. Алергічні реакції на продукти бджільництва або їх непереносимість.

Діти. Маточне молочко можливе безпечно для дітей віком від 6 місяців і більше при вживанні. Дозування та форма прийому визначаються виходячи із віку, ваги та виду захворювання.

Вагітність та годування груддю. Недостатньо надійної інформації щодо безпеки застосування маткового молочка під час вагітності або грудного вигодовування. Щоб уникнути непередбачених побічних ефектів, у цей період найкраще утриматися від використання цього продукту.

Взаємодія з іншими препаратами. Непрямі антикоагулянти (варфарин) збільшують ризик виникнення кровотеч).

Зберігання в домашніх умовах
Необхідно враховувати, що бджолине маточне молочко - продукт, що швидко псується, має вкрай невеликий термін придатності. Термін придатності нативного (живого) продукту бджільництва обчислюється практично годинами. Через 60-120 хвилин після його вилучення інгредієнти починають руйнуватися, внаслідок чого маточне молочко втрачає більшість унікальних властивостей і стає практично марним. Термін придатності можна суттєво продовжити, якщо відразу після вилучення з маточника продукт негайно помістити у холодне місце. Рекомендується тримати в морозильній камері при -20 ° C, лише в цьому випадку желе залишиться корисним протягом декількох місяців. Експериментальним шляхом отримана залежність між температурним режимом та тривалістю зберігання: при –1°C продукт зберігається 2 місяці; від -2 до -5 ° C терміни збільшуються до півроку; при -10 ° C молочко зберігається до 12 місяців; від -15 до -20 ° C продукт можна зберігати в морозильнику півтора - два роки.

Забрус - воскова кришечка, якою бджоли закривають сотень із медом. Цю кришечку називають «друк». У кришечки для стільників бджоли додають велику кількість ферментів, прополіс, пилок, маточне молочко. Існують спостереження, що бджола перед запечатування сотів просовує в комірку своє жало і пускає туди трохи бджолиної отрути. Хоча науково цей факт не підтверджено. Мед у стільниках, закритий (запечатаний) вважається медом найвищої якості.

Хімічний склад забрусу дуже багатий, різноманітний та непостійний, тому що залежить від погодних умов, урожаю тих чи інших рослин, інших причин. До складу обов'язково входить бджолиний клей – прополіс, квітковий пилок, перга, віск, мед.

У стільниковому меді є речовини, яких у відкачаному (відцентровому меді) суттєво менше чи ні взагалі. Однією з таких речовин є лізоцим. Цей фермент забезпечує антибактеріальний захист усієї бджолиної сім'ї. Чому ж відкачаний (відцентровий мед) не багатий на лізоцим? Лізоцим не розподіляється рівномірно по комірці сот, а внаслідок меншої питомої ваги по відношенню до основних компонентів меду, локалізується у верхній частині - під кришечкою запечатаного комірки. При відкачуванні меду воскові кришечки разом з основною кількістю лізоциму зрізаються, тому в відцентровому меді цей фермент майже відсутній. І хоча кількість забрусу від валового меду становить всього 5%, він містить близько 88% всього лізоциму, що є в меді. Це означає, що відносний вміст лізоциму в забрус майже в 20 разів більше, ніж у стільниковому меді, і в 140 разів більше, ніж у відцентровому меді. Відцентровий мед відрізняється від стільникового меду та меду із забрусу в основному рівнем лізоциму.

В людини лізоцим є блокатором проникнення інфекції в організм, захищаючи всі основні напрями. Активує імунну систему, забезпечуючи підвищення місцевого імунітету, особливо слизових оболонок: носоглотки, очей, статевих органів, бронхолегеневої системи та шкірного покриву. Має антибактеріальну активність, найбільш виражену щодо грампозитивних мікроорганізмів. Посилює дію антибіотиків різних груп. Чинить, протизапальну, антитоксичну дію. Стимулює процеси регенерації та кровотворення.

Вживати забрус потрібно шляхом розжовування. Доза приймання 1 чайна ложка. Експериментально доведено, що після ретельного розжовування вже через дві години його активні компоненти виявляються в крові, лімфі та міжклітинному просторі.

Використання забрусу ефективно:

При вірусних інфекціях верхніх дихальних шляхів кожні 2 години. Експозиція – 15 хвилин.

При гаймориті: протягом 15 хвилин щогодини протягом 4-6 годин. Для запобігання рецидиву – 1 раз на день протягом одного тижня.

При астмі, алергічному нежиті протягом 15 хвилин (половину чайної ложки) 1 раз на день. Лікувальну процедуру потрібно повторювати до 5 разів на день протягом перших двох днів. А потім – 3 рази протягом періоду загострення.

При захворюваннях органів травлення: покращує секреторну та рухову функції шлунка.

Для профілактики та лікування пародонтозу: тричі на тиждень по 15 хвилин.

При депресії: 2-3 рази на день жувати, але не ковтати.

Протипоказань до застосування забрусу практично немає, крім індивідуальної непереносимості. Препарат не токсичний, не виявляє місцевоподразнюючого та інших побічних дій.

Зберігання у домашніх умовах. Забрус заливають медом і зберігають у закритій тарі, за кімнатної температури, без попадання прямого сонячного світла. Термін придатності 2 роки. За більш тривалого терміну зберігання зменшується його біологічна активність.